|
Орест Масикевич - поет, публіцист, перекладач, громадський діяч, один з організаторів і керівників ОУН на Буковині та Бессарабії. Народився в селі Неполоківці Кіцманського району. Дитинство письменника пройшло в с. Шипинцях, де батько працював дяком. Закінчив Чернівецьку гімназію та філософсько-теологічний факультет Чернівецького університету. Студентом обирався головою молодіжного патріотичного товариства “Запороже”, був учасником пісенно-драматичного гуртка “Буковинський Кобзар” та ін. У 30-х роках активно займався літературною творчістю: друкував вірші в газеті “Час”, редагував та ілюстрував орган сатири “Чортополох”, виступав зі статтями в журналах “Самостійна думка” та тижневику “Самостійність”, 1936 р. став головним редактором щоденної газети “Час”. Видав у Бухаресті дві збірки віршів: “На місячних перехрестях” (1971), до якої ввійшла і лірико-філософська поема “Прометей на Землі” (1970) та “Буреквіти” (1979). Книжка поезій та оповідань “Ключ-зілля” побачила світ уже після смерті письменника (1983). Переклав румунською мовою ряд поезій І.Франка та поему “Мойсей”, чимало віршів П.Тичини, роман “Циклон” О.Гончара. Здійснені ним переклади творів О.Олеся, В.Чумака, М.Драй-Хмари, В.Бобинського, а також О.Блока, І.Анненського, болгарських та німецьких поетів, надруковані у 3-х томах румунської антології “Європейський символ” (Бухарест, 1983). 9 серпня 2006 року в літературно-мистецькій вітальні Чернівецької обласної наукової бібліотеки ім. М.Івасюка спільно з музеєм буковинської діаспори було проведено літературну годину про життя і творчість буковинського письменника Ореста Масикевича, присвячену 95-ій річниці від дня народження. |
1 травня 2011
|
Я не прийшов в годину пізню, щоб уночі під час забав співати нишком-тишком пісню про сльози скошених отав… І ні з-зарання , ні запізно, я в ритмі життьовім прийшов, віддаючи тобі, Вітчизно, свою снагу, свою любов. Орест Масікевич (9 серпня 1911 – 8 жовтня 1980) діяч українського національного руху. Народився в Неполоківцях в сім'ї дяка. Похоронений в Румунії недалеко від Бухаресту в містечку Буфтя. 'Він вірив людям. Любив їх, і вони це відчували'— згадувала дружина Масікевича Орися. 'Наша ґенерація — казав Орест Масікевич — яка взяла за свою життєву мету здобуття Самостійної України, мусить пожертвувати своїми особистими амбіціями! Я готовий замітати вулиці Києва, тільки щоб Україна була вільна!' БУКОВИНЦІ В ЛАВАХ ПІВДЕННОЇ ПОХІДНОЇ ГРУПИ ОУН Групу ПУМА (ПУлюй — МАсікевич) під проводом Ореста Масікевича було 'охрещено' в Яссах (Румунія). Витоків організації групи ПУМА слід шукати восени 1940 року, коли внаслідок окупації Буковини радянськими військами в Румунії (головно в Бухаресті) опинилися майже всі члени Буковинського Проводу ОУН. Група ПУМА призначалася для виконання цивільних завдань. Місто Миколаїв стало основною ареною діяльності членів групи ПУМА в перші місяці Великої Вітчизняної війни. Члени групи ПУМА погодили свою участь у акції з Проводом Українських Націоналістів. Група ПУМА отримала подвійне завдання. Нелеґальний бік справи полягав в поширенні організаційної мережі ОУН на південні області України, аж до Дніпропетровська, максимальне проникнення в адміністративні органи півдня України і впровадження в життя за їх допомогою національно-державницьких засад ОУН. Високий інтелектуальний рівень учасників групи ПУМА давав їм змогу малою кількістю вирішувати дуже значні проблеми. Буковинці знаходили засоби для допомоги полоненим в концтаборі, для видачі документів утікачам, серед яких було немало євреїв та колишніх комуністів. Не дбаючи про свою безпеку, група на чолі з О.Масікевичем зорганізувала в Миколаєві ряд культурно-пропаґандистських акцій, які за своєю суттю були проти-німецькими. На одній з них призначений німцями голова міської управи м. Миколаєва Орест Масікевич відважився відкрито заявити таке: 'Німці не прийшли визволяти Україну, вони прийшли завойовувати Україну! Для себе завойовувати, щоб зробити з нашої України німецьку колонію. Але це їм не вдасться. Вони програють цю війну'. Орест Масікевич ставив загальні справи української державної політики понад всякі чвари чи непорозуміння; він різко осудив анархічні прояви та самозванство. 'Роздор' в націоналістичнім світі, це є безглуздя, наслідок політичної незрілості; надмірно амбітні, егоїстичні і честолюбиві люди недооцінюють хитрощів і підступства ворога. А ворог вживає різні методи у відношенні до нас, щоб тільки розбити нашу єдність, в якій є наша сила... - роз'яснював Орест Масікевич у свій гарячий час. Німецькі репресії кінця 1941 — початку 1942 р.р. проти українського націоналістичного підпілля зумовили подальшу долю членів Південної похідної групи ОУН. Заарештований у грудні 1941 р. і засуджений до смертної кари Орест Масікевич чудом уникнув розстрілу; повернувшись згодом на Буковину, він брав активну участь у політичному житті до окупації краю радянськими військами. З тих, кому вдалося повернутися в Румунію, багатьох вже після закінчення війни було заарештовано радянською військовою розвідкою (О.Масікевич), лише дехто зумів врятуватися втечею на Захід. У кожному разі за невеликим винятком всі масиви, охоплені працею членів Південної групи в 1942 р., були накриті каральною німецькою рукою і припинили своє існування. Створені похідними буковинськими формаціями — Буковинським Куренем та Південною групою ОУН — адміністративні і громадські структури на Східній Україні виявили не лише свою життєвість, але й велетенські творчі резерви, на які був здатний український націоналістичний елемент при побудові незалежних державних структур. Програна стратегія звела нанівець ці героїчні і професійні фраґменти українського державотворення, залишаючи нам лише жаль за їх невикористаними можливостями. До честі наших земляків можемо впевнено ствердити, що завдання, поставлені Проводом Українських Націоналістів перед низовими ланками ОУН буковинські похідні формації виконали з максимальним ефектом. |
1 травня 2011
|
| Закрити |
